Любі друзі!!! Для вас у бібліотеці створено книжкову виставку «Дитячі історії на всі смаки», на якій представлено книги українських (В. Нестайко, Я. Стельмах, В. Рутківський, С. Дерманький, З. Мензатюк, С. Васильченко, Г. Тютюнник, В. Сухомлинський, А. Бачинський…) та зарубіжних(А. Ліндгрен, К. Коллоді, Е. Портер, Р. Далл, Дж. Роулінг, Е. Сетон-Томпсон, Л. Керролл…) письменників про захоплюючі та дивовижні, повчальні, веселі і сумні історії дітей, про стосунки між дітьми, про їх відношення до рослин і тварин, про їхнє розуміння світу, про дитячі вчинки, ситуації із життя… А щоб дізнатися більше відвідайте бібліотеку. До зустрічі.

 День соборності України – свято, яке символізує єдність українських земель. Це одне із найважливіших свят нашої країни, адже цього дня відзначається і День соборності, і перше проголошення незалежності України.

Вдень соборності та злуки,

З заходу на схід.

Всі візьмемося за руки

Бо один ми рід…

До вашої уваги викладка літератури присвячена Дню Соборності «Моя Україна – єдина країна», яку можна переглянути після локдауну.

 Ось і довгожданний Новий 2021 рік. Перший робочий день. Тепло і затишно у бібліотеці-філії для дітей ім..В.Грабовецького. Завітайте юні друзі до нас погрітись, відпочити, насолодитись новинками літератури. Тут дізнаєтесь про святкування Нового року в різних країнах, про Різдво маленького Ісусика і як його святкують в країнах Європи, також помандруєте захоплюючими стежками пригод ваших ровесників та дізнаєтесь, як жили і живуть герої чудових книг… А тут і перші прекрасні наші читачі..

 

2 січня 1941 р. народилася Оксана Сенатович  в м. Бережани, у сім’ї вчителів. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті. Працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, але справжнє своє покликання знайшла на літературній ниві.

Перша власна поетична збірка «Стебло» вийшла 1968 року. Потім побачили світ наступні поетичні збірки — «Діапазон весни» (1979), «Голубий голос» (1984), «Чоловік з трояндою» (1986), а також поетичне вибране — «Обличчям до голуба» (1990).

Проте найяскравіше проявився талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: «Червоні лелеки» (1970), «Вісім сотень колобків» (1972), «Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983), «Шпаки на колесах» (1989), «Соловейку, тьох-мажор!» (1990), «У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка» (1992). А 1991 року до 50-річчя Оксани Сенатович вийшло вибране під назвою «Вчиться вересень читати», куди увійшов також оновлений варіант повісті «Не виростуть хлопці без дощу», перше видання якої з'явилося ще 1974 року.

Оксана Сенатович в останній рік життя написала дві повісті для дітей — «Пані Будьласка і вуйко Пампулько» та «Про Люлька Смока і Котів — місто чудес(не)». Перша з них посмертно була надрукована у журналі «Соняшник» (2000) і вийшла окремим виданням (2007), друга лише фрагментарно друкувалася в газеті «Діти Марії», яку письменниця редагувала упродовж чотирьох із лишком років наприкінці свого життя. Остання повість Оксани Сенатович уперше була надрукована повністю в журналі «Педагогічна думка» (2007, № 1) і увійшла до вибраного письменниці «Малий Віз» (2007), що з'явилося в серії «Хрестоматія школяра».

Вашій увазі в бібліотеці оформлена книжкова викладка літератури під назвою «Добра фея дитячої літератури» присвячена 80-річчю з дня народження Оксани Сенатович.

 

 

2 січня 1926 року народилася Віра Вовк – українська поетеса, письменниця, перекладач. Справжнє прізвище – Селянська, а Вовк називався її дідо, якого вона дуже любила. Народилася в Україні у Бориславі, виросла в прекрасній Гуцульщині у місті Кути. Та довелося їй дуже молоденькою через більшовицьку окупацію покинути з родиною рідну Батьківщину, переїхали до Дрездена. Вона закінчила в Німеччині студію мовознавства, при цьому студіювала філософію і богослов’я. Після переїхала в Південну Америку, в Бразилію. Україну Віра Вовк відвідувала багато разів, навіть тоді, коли це було небезпечно.

Творчий доробок Віри Вовк — широкий і багатогранний. На еміґрації (Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк) і в Україні (Київ) авторка видала чималу кількість книг поезій, як також і прози, театральних п’єс та перекладів (з португальської, німецької, французької мов на українську, та з української на португальську і німецьку). Віра Вовк отримала літературні премії імені Івана Франка в Чікаґо (1957, 1979, 1982) і Києві (1990), як також премію Благовість (2000).

Поезія

Збірки «Юність» (1954), «Зоря провідна» (1955), «Єлегії» (1956), Чорні акації (1961), «Любовні листи княжни Вероніки» (1967), «Каппа Хреста» (1968), «Меандри» (1979), «Мандат» (1980), «Жіночі маски» (1993), «Писані кахлі» (1999), «Віоля під вечір» (2000) та «Поезія» (2000), драматична поема «Триптих», п'єса «Іконостас України».

 

Проза

«Ранні оповідання» (1943-54), «Легенди» (1958). «Казки» (1956), «Духи й дервіші» (1956). «Оповідання для дітей» (1960-62). «Вітражі» (1961), «Святий гай» (1983), «Карнавал» (1986), «Старі панянки» (1995), «Калейдоскоп» (1979–2001).

 

П'єси

«Скарб царя Гороха» (1962), «Смішний святий» (1968), «Триптих» (1982), «Іконостас України» (1988, 1991), «Вінок троїстий» (1988), «Казка про вершника» (1992), «Зимове дійство» (1994), «Весняне дійство» (1995), «Настася Чагрова» (2001), «Козак Нетяга» (2001) та «Крилата скрипка» (2001).