2 січня 1926 року народилася Віра Вовк – українська поетеса, письменниця, перекладач. Справжнє прізвище – Селянська, а Вовк називався її дідо, якого вона дуже любила. Народилася в Україні у Бориславі, виросла в прекрасній Гуцульщині у місті Кути. Та довелося їй дуже молоденькою через більшовицьку окупацію покинути з родиною рідну Батьківщину, переїхали до Дрездена. Вона закінчила в Німеччині студію мовознавства, при цьому студіювала філософію і богослов’я. Після переїхала в Південну Америку, в Бразилію. Україну Віра Вовк відвідувала багато разів, навіть тоді, коли це було небезпечно.

Творчий доробок Віри Вовк — широкий і багатогранний. На еміґрації (Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк) і в Україні (Київ) авторка видала чималу кількість книг поезій, як також і прози, театральних п’єс та перекладів (з португальської, німецької, французької мов на українську, та з української на португальську і німецьку). Віра Вовк отримала літературні премії імені Івана Франка в Чікаґо (1957, 1979, 1982) і Києві (1990), як також премію Благовість (2000).

Поезія

Збірки «Юність» (1954), «Зоря провідна» (1955), «Єлегії» (1956), Чорні акації (1961), «Любовні листи княжни Вероніки» (1967), «Каппа Хреста» (1968), «Меандри» (1979), «Мандат» (1980), «Жіночі маски» (1993), «Писані кахлі» (1999), «Віоля під вечір» (2000) та «Поезія» (2000), драматична поема «Триптих», п'єса «Іконостас України».

 

Проза

«Ранні оповідання» (1943-54), «Легенди» (1958). «Казки» (1956), «Духи й дервіші» (1956). «Оповідання для дітей» (1960-62). «Вітражі» (1961), «Святий гай» (1983), «Карнавал» (1986), «Старі панянки» (1995), «Калейдоскоп» (1979–2001).

 

П'єси

«Скарб царя Гороха» (1962), «Смішний святий» (1968), «Триптих» (1982), «Іконостас України» (1988, 1991), «Вінок троїстий» (1988), «Казка про вершника» (1992), «Зимове дійство» (1994), «Весняне дійство» (1995), «Настася Чагрова» (2001), «Козак Нетяга» (2001) та «Крилата скрипка» (2001).