26 квітня 1986 рік. Ця дата назавжди залишиться в пам’яті людства. Пізно вночі, а саме о 1 год. 23 хв. 10 сек., коли сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, заревом вирвався з глибокої пітьми вогонь, що світився зовсім неприродньо. Сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух.
Аварія, що сталася на четвертому енергоблоці на Чорнобильській АЕС, назавжди залишиться у пам’яті як застереження, що науково-технічний прогрес може принести і гіркі плоди. Незримий радіаційний вогонь обпалюава не тільки людей. Флора і Фауна Полісся здавна відома своїми грибними і ягідними місцями, мисливськими угіддями, потерпали від атомного удару вже першого післяаварійного літа. На ходу завмирали працьовиті мурахи, на льоту падали швидкі птахи. Сотні тисяч людей зазнали радіаційного впливу, що призвело до тисячі смертей. З плином часу Чорнобильське лихо не зникло, воно глибше проникло в життя нашого суспільства, втратами померлих, хворобами живих.
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає…
Годинник життя безупинно іде,
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…