Хапанки

Святкування свят в Україні визначається тим, що з ними пов'язані дуже давні народні звичаї. Великодні святкування, наприклад, в деяких околицях починалися вже в четвер Великого тижня.

Досвіта цього дня, господиня розчиняла великі ночви (корито) тіста із білої муки, що з нього до полудня мала спекти перепічки. Печиво це не було для себе, для своєї родини, а для хапанок. У хапанки цього дня ходили діти і старші, а в першу чергу бідні і жебраки, їх обдаровували перепічками, за що вони мали помолитися за душу того, за кого господиня сказала, наприклад, «за тата», «за маму» чи якогось іншого покійника з рідні. За кожну душу можна була давати по кілька перепічок, але кожну іншій особі, що приходила в хапанки.

Від самого ранку діти ходять від хати до хати за гостинцями (ідут у хапанки), увечері всі йшли до церкви на страсні відправи так звані «Страсти". Біднішим людям, що, не ходили в хапанки по хатах, як і тим, що з тих чи інших причин не могли дозволити собі на печення перепічок чи іншого печива, перепічку приносили до хати сусіди, рідня чи інші люди. Обдаровували їх також яйцями, сиром, салом або навіть куснем ковбаси, щоб у день Великодня не були вони голодні, щоб мали своє свячене.

Це таке саме улюблене свято дітвори, як і Петра чи Николая. Малюки заходять до хатів, вітаються з ґаздами християнським "Слава Ісусу Христу!" та отримують за це різні ласощі. Колись давали дітям у давнину дуже скромну хапанку: варене яєчко, яблучко, горішки, кукуцик, булочку. А вже від 1980-х — печиво, цукерки, шоколад, вафлі, соломка, кукурудзяні палички,апельсини, мандарини, банани, сочки тощо.

Особливо поширений цей прадавній звичай у смт. Печеніжин, с. Молодятин, с. Марківка, с. Рунгури, с. Слобода, с. Малий Ключів.

Ще задовго до того, як телебачення й інтернет розрекламували американський Гелловін з його негативними персонажами, які теж ходять за гостинцями по хатах, — у нас існує чудовий звичай, дитяче свято Хапанки, або Живники. Варто лише його підтримувати, не забувати, адже воно нічим не гірше за закордонні свята.