30 травня 1872 народилася Костянтина Малицька, українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, учасниця культурно-освітніх товариств. Костянтина Малицька відома як автор поезій, оповідань і сценаріїв для дітей, зокрема "Малі герої", "Гарфа Леїлі". Була редактором дитячого журналу "Дзвінок" (Львів). Писала статті на педагогічні і громадські теми, робила переклади. Відома своїм переказом "Робінзона Крузо" Д. Дефо, перекладала також прозу Сельми Лаґерлеф "Керниця трьох мудреців з Востока", окремі твори О. Пушкіна та М. Лермонтова. Автор багатьох січових пісень. Поезія "Чом, чом, чом, земле моя" покладена на музику Д. Січинським, стала відомою народною піснею. У 2016 році вперше з 1932 року побачила світ книга "Чистенький і Юрзи-Мурзи" Костянтини Малицької.
Шукати в цьому блозі
субота, 30 травня 2020 р.
середа, 27 травня 2020 р.
Роман Іваничук – визначна постать сучасного українського літературного олімпу. Впродовж майже півстоліття творчої діяльності письменника вийшло близько шістдесяти книг, читаючи які можна мандрувати часом і простором, відкриваючи для себе незвідані сторінки української історії.
ІВАНИЧУК Роман Іванович народився 27 травня 1929 р. в с. Трач Косівського р-ну на Івано-Франківщині в сім'ї сільського вчителя. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1957). Працював викладачем мови й літератури на Львівщині. Нині — в редакції журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Обирався народним депутатом України 1-го скликання.
Автор збірок новел "Прут несе кригу" (1958), "Не рубайте ясенів" (1961), "Тополина заметіль" (1965), "Дім на горі" (1969), "Сиві ночі" (1975), "На перевалі" (1981); повістей "Місто" (1977), "Сьоме небо" (1985); роману-трилогії "Край битого шляху" (1964); історичних романів "Мальви" (1968), "Черлене вино" (1977), "Манускрипт з вулиці Руської" (1979), "Вода з каменю" (1982), "Четвертий вимір" (1984), "Штрами на скалі", "Журавлиний крик", "Бо війна-війною", "Орда"; книг-есе "Чистий метал людського слова" та "Благослови, душе моя, Господа". Твори Романа Іваничука видані російською, польською, словацькою та іншими мовами.
За роман "Манускрипт з вулиці Руської" удостоєний премії ім. Андрія Головка (1979), а за романи "Вода з каменю" та "Четвертий вимір" — Державної премії Української РСР ім. Т.Г.Шевченка (1985).
Член Національної Спілки письменників України з 1960 р.
Роман Іваничук був одним з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного Руху України, мав звання заслуженого працівника культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. У 2009 році йому було присвоєно звання Героя України.
неділя, 24 травня 2020 р.
24
травня 1912 року у сім’ї звичайного хлібороба народився Михайло Панасович
Стельмах – український письменник, драматург, педагог і фольклорист.
Дитинство
минало на Вінниччині. Про дитячі роки малого Михасика можна дізнатися із
автобіографічної повісті “Гуси-лебеді летять”. Там достеменно зображено його
життя. Сім’я була бідною, чобіт малий не мав, але вроджена доброта й уміння у
найменшій травинці помічати красу природи навчили радіти кожному дню, із
повагою ставитися до людської праці. З величезною любов’ю письменник завжди
згадував про батьків і діда. Саме вони навчили малого людяності, здатності у
нелегкому трударському житті вистояти, не схиливши голови, почуттю гумору, яке
дорослий Михайло пронесе через усе життя.
Твори
§
«Казка про правду
та кривду»;
§
«Поміж березами
дівча іде»;
§
«Рідня»;
§
«Тільки хвилі, і
небо блакитне»;
§
«Чотири броди»
(1978).
Поетичні збірки
§
«Добрий ранок»
(1941);
§
«За ясні зорі»
(1942);
§
«Провесінь»
(1942);
§
«Шляхи світання»
(1948);
§
«Жито сили
набирається» (1954);
§
«Поезії» (1958);
§
«Мак цвіте»
(1968).
Прозові твори
§
«Березовий сік»
(збірка новел, 1944);
§
«Велика рідня»,
роман (книга 1 «На нашій землі», 1949, книга 2 «Великі перелоги», 1951);
§
«Хліб і сіль»
(роман, 1959);
§
«Правда і кривда»
(роман, 1961);
§
«Дума про тебе»
(роман, 1969);
§
«Над Черемошем.
Гуцульські мотиви» (повість, 1952);
§
«Гуси-лебеді
летять» (повість, 1964);
§
«Щедрий вечір»
(повість, 1967);
§
«На Івана Купала»
(п’єса, 1966);
§
«Зачарований
вітряк» (п’єса, 1967);
§
«Кум королю»
(п’єса, 1968);
§
«Живи, Україно!»
(сценарій документального фільму, 1958);
§
«Твори», томи 1—6
(1972–1973).
Книжки для дітей
§
«Жнива» (1951);
§
«Колосок до
колоска» (1951);
§
«Живі огні»
(1954);
§
«Весна-весняночка»
(1955);
§
«У сестрички дві
косички» (1955);
§
«В їжаковім
вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957);
§
«Бурундукова
сім’я» (1963);
§
«Цапків урожай»
(1967);
§
«Літо-ліло»
(1969).
субота, 23 травня 2020 р.
Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять
святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами
видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку
східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою
богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також
упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення
кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн.
людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і
грецького письма.
Герої такі не вмирають,
Вони будуть вічно живі.
Героїв завжди пам’ятають
На небі й на рідній землі!
23 травня – День Героїв України! День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН, а в наш час Свято Героїв для всіх тих, хто на передовій.
пʼятниця, 22 травня 2020 р.
Я кажу спасибі долі і далекій тій весні,
Що судилось на Подолі народитися мені...
Далекого 1941 року військовий лікар пані Раїса (1903 р. н., полковник медичної служби) врятувала Євгена Івановича Рибчинського (1911 р. н.). Три роки по тому відбулася їх випадкова зустріч, а 22 травня 1945 р. у Києві на Подолі у них народився Юрій Рибчинський - український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, один із основоположників сучасної української естрадної пісні.
середа, 20 травня 2020 р.
Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ. Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка - писанка чудова,
Зірка ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вишиванка - біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра - ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.
Підписатися на:
Дописи (Atom)