Роман Іваничук – визначна постать сучасного українського літературного олімпу. Впродовж майже півстоліття творчої діяльності письменника вийшло близько шістдесяти книг, читаючи які можна мандрувати часом і простором, відкриваючи для себе незвідані сторінки української історії.

ІВАНИЧУК Роман Іванович народився 27 травня 1929 р. в с. Трач Косівського р-ну на Івано-Франківщині в сім'ї сільського вчителя. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1957). Працював викладачем мови й літератури на Львівщині. Нині — в редакції журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Обирався народним депутатом України 1-го скликання.

Автор збірок новел "Прут несе кригу" (1958), "Не рубайте ясенів" (1961), "Тополина заметіль" (1965), "Дім на горі" (1969), "Сиві ночі" (1975), "На перевалі" (1981); повістей "Місто" (1977), "Сьоме небо" (1985); роману-трилогії "Край битого шляху" (1964); історичних романів "Мальви" (1968), "Черлене вино" (1977), "Манускрипт з вулиці Руської" (1979), "Вода з каменю" (1982), "Четвертий вимір" (1984), "Штрами на скалі", "Журавлиний крик", "Бо війна-війною", "Орда"; книг-есе "Чистий метал людського слова" та "Благослови, душе моя, Господа". Твори Романа Іваничука видані російською, польською, словацькою та іншими мовами.

За роман "Манускрипт з вулиці Руської" удостоєний премії ім. Андрія Головка (1979), а за романи "Вода з каменю" та "Четвертий вимір" — Державної премії Української РСР ім. Т.Г.Шевченка (1985).

Член Національної Спілки письменників України з 1960 р.

Роман Іваничук був одним з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного Руху України, мав звання заслуженого працівника культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. У 2009 році йому було присвоєно звання Героя України.